«Педагогічна спадщина О.А. Захаренка в контексті гуманної педагогіки»

Дата: 05.09.2022 12:06

Кількість переглядів: 34

«Педагогічна спадщина О.А. Захаренка в контексті гуманної педагогіки»

З досвіду роботи вчителів початкових класів Авторського О.А. Захаренка ліцею Набутівської сільської ради

Кожна людина в цьому світі народжується,щоб залишити по собі слід на землі.

Кожного разу, коли заходжу у клас, мене зустрічає поглядом з портрета мудра людина, тонкий психолог, вмілий наставник - наш учитель О.А.Захаренко.

Як боляче, що ця людина відійшла у вічність. Але пам’ять про нього живе;у наших серцях, у наших справах, у його вихованцях.

Олександр Антонович був великим мрійником, талановитим педагогом і організатором, працелюбом, добротворцем. Скромність, простота, безмежна людяність були чи не найголовнішими рисами його характеру. Понад усе він любив дітей, вважав їх найціннішим скарбом в житті, віддавав весь свій педагогічний талант, мудрий розум, роботящі руки, добре серце. Йому були притаманні повага до людини, доброзичливість, справедливе ставлення до колег та учнів, надзвичайна енергійність, творчий підхід до проблем, особиста безкорисливість, висока ерудиція. Незважаючи на свої почесні звання та регалії, так і не навчився ними пишатися.

Олександр Антонович повторював вчителям: школа - це не просто навчальна установа, будівля, де дають уроки, нехай навіть з модерним обладнанням і комп'ютерами. Це храм знань, високої моралі І необмеженої творчості вчителів та їх вихованців.

Школа - це постійний, самостійний рух вперед, ідея, що повинна неодмінно захоплювати одразу трьох: вчителя, учня, батьків.

Серед навчальних предметів є предмет поза межами навчальних планів - це наука наук - виховання.

За 30 років своєї педагогічної діяльності в Авторському О.А.Захаренка ліцеї я здобула чималий досвід організації навчально-виховного процесу у початковій ланці. Проте кожного нового навчального року, хвилюючись, зустрічаю своїх школяриків і намагаюсь створити для навчання, виховання та спілкування такі умови, щоб вони почувались комфортно, як у батьківській хаті. Щоб не йшли, а бігли до рідної школи, знаючи, що саме тут вони пізнають радість відкриття, отримають можливість розкрити свою творчу обдарованість.

Набираючи перший клас, я розпочинаю роботу над створенням класу - родини, де передбачається спілкування у трикутнику «вчитель – учні - батьки».

«Щоб добре знати дітей, потрібно добре знати сім’ю» - такі неодноразово зазначав О.А.Захаренко. Тому намагаюсь приділити якомога більше уваги знайомству з батьками і визначити наскільки будуть спроможні допомогти у навчанні та вихованні дітей.

Важливу роль відіграють батьківські збори. Я, намагаюсь їх проводить так, щоб вони активізували батьків, були для них уроками родинного виховання. А щоб збори мали виховний ефект, з'ясовую які проблеми турбують найбільше. Для того, щоб на зборах були присутні батьки всіх дітей, практикую індивідуальні бесіди та запрошення. Збори намагаюсь проводити так, щоб про кожну дитину були сказані добрі і правдиві слова.

Позитивно сприяє хорошому вихованню дітей відвідування вдома ( в невимушеній обстановці вчитель спілкується з дитиною в присутності інших членів родини, ознайомлюється з робочим місцем школяра).

Дуже важливим є здоров’я вихованців. Щороку після медогляду обговорюємо стан здоров'я дітей та вирішуємо, як можна оздоровити учнів, упорядкувати режим праці та відпочинку.

Батьки є надійною опорою в організації та проведенні оздоровчих, прогулянок на природі, походів, спортивних змагань, екскурсій.

У класній родині існує добра традиція: вітати кожного з днем, народження і дарувати власноруч зроблені подарунки.

Знаючи можливості батьків (а вони є в кожному класі) я залучаю їх до створення клубів за інтересами, майстер-класів («Вишиваночка», «Умілі руки», «Смачного» і т.д.).

З мудрими порадами, цікавими розповідями приходить батько двох дітей, які є учнями ніколи, сільський священик.

Родичі старшого покоління розповідають про часи голодомору, Велику Вітчизняну війну, про минуле рідного краю.

Спільні справи, організація ремонтних робіт здружили багато

сімей: вони допомагають одна одній, разом проводять свята та дозвілля.

Особливої уваги потребують, діти з неповних або неблагонадійних сімей, у таких випадках намагаюся більше спілкуватися з іншими членами родини, раджу як будувати свої взаємини з дитиною, щоб без приниження людської гідності, не травмуючи душу, контролювати та корегувати вчинки дитини. Таких школярів намагаюсь заохочувати навіть за незначні успіхи, прагну щиро поговорити, допомогти.

Разом з батьками прагнемо допомогти учням розкрити свої творчі здібності, сприяємо залученню учнів до роботи в різноманітних гуртках; художньої самодіяльності, музичному, хореографічному, шаховому, спортивному і т.д. Одним словом знайшлася кожному справа до душі.

Коли організовуються спільні заходи, годі й стосунки між усіма членами класної родини стають теплішими, панує злагода, зростає прагнення робити добро. Виховуючись у родинному колі, школярі стають милосерднішими, вчаться шанувати рідних, жити у гармонії з людьми та природою,

Звичайно, постійна співпраця з батьками та дітьми вимагає класовода чимало часу, зусиль, та й результати своєї праці бачиш не відразу.

Відомо, що досвіду повторити неможливо. Педагогічна спадщина О.А.Захаренка - невичерпний скарб для нащадків, який відкриває нові «рецепти» удосконалення навчально-виховного процесу.

Знайомство з родиною проходить якомога раніше, коли дитина 3-5 років ще відвідує дитячу установу.

Незважаючи на те, що за плечима більше 30 років стажу, з’являються все нові і непередбачувані проблеми. Шукаючи відповідь, я подумки звертаюся до О.А.Захаренка за порадою. Думаю, шукаю і знаходжу мабуть – таки його підказку.

Істинно так, по-захаренківськи: «Родинне виховання – це не мода. Поважайте батьків. Вони для вас мають бути еталоном життя…».

Трохименко С.В.,

вчитель початкових класів

Поради батькам:

Шановні добродії! Є три поняття, які приносять успіх у вихованні дітей. Назва їх: терпіння, терпіння і ще раз терпіння.
Вчіть доброті не повчанням, а власним прикладом, своєю власною

добротою.

Розробіть в сім'ї елементарні закони культури поведінки своїх дітей:
вітатися з людьми;
правильно звертатись до дорослих та своїх ровесників;
«чарівні слова» - будь ласка, дякую, дозвольте, пробачте і т.д. мають стати постійними супутниками всіх членів Вашої родини.
Живіть самі і привчайте дітей жити в чистоті (чиста хата, чистий костюм, чиста сорочка, чисте подвір’я, чиста душа).
Сприяйте виробленню життєво необхідних навичок:
швидко одягатися;
правильно й акуратно складати одяг, ставити в порядок взуття;
стежити за своїм зовнішнім виглядом;
обслуговувати самого себе.
Запам’ятайте! Здоров'я - це не лише відсутній недуг, а й повнота духовного життя, посмішка і рум'янець на обличчі, ясний розум.

Вчіть свою дитину прокидатися рано, робити ранкову гімнастику, холодні обтирання:

від Вас залежить регулярне харчування дітей;
вчіть дотримуватися особистої гігієни;
здоровий сон та прогулянки на свіжому повітрі загартовують організм Вашої дитини;
виробляйте у дітей звичку займатися фізкультурою і спортом.
Ставтесь до своїх батьків так, як би Ви хотіли, щоб ставились до Вас Ваші діти.
Дитина щоденно повинна виконувати посильну роботу.
Ваша дитина навчатиметься набагато краще, якщо Ви щодня:
переглянете зошити та щоденник;
періодично відвідаєте школу та спілкуватиметеся з учителями;
знайдете час з’явитись на батьківські збори;
радітимете за успіхи та співпереживатимете її невдачі;
казки та хороші книги формують душу дитини.
Школа - це робоче місце учня. По можливості діти мають одягати шкільну форму.
Пам’ятайте, що родинні свята потрібно відзначати дома разом зі своїми дітьми. Свято бережіть сімейні традиції, розповідайте дітям про Ваш родовід.

Батьківські збори на тему:

«Виховання пізнавальних інтересів дитини в сім’ї»

Мета. Поглибити знання батьків щодо виховання пізнавальних інтересів дитини в сім’ї, визначити значення батьків у вищезазначеному питанні, способи досягнення позитивного ставлення учнів до навчання.

План

I. Вступна частина.

II. Основна частина:

Суть пізнавального інтересу.
Значення батьків у пробудженні інтересу дітей до навчання.
Вплив сім’ї на інтерес дитини до навчальної діяльності.
Радощі успіху - запорука позитивного ставлення дитини до праці.
Способи запобігання негативного ставлення учнів до навчання.
Приклад батьків як одна з умов виховання позитивного чи негативного ставлення дитини до навчання.
Організація дозвілля з метою виховання в дітей потреби у пізнанні.

ІІІ. Заключна частина.

І.Вступна частина

«Для збереження інтересу до навчання дуже важливо те, щоб мати й батько, образно кажучи, стояли біля колиски дитячих знань, брали безпосередню участь у навчанні дитини, раділи разом з нею її успіхам, брали близько до серця її успіхи й невдачі». Так зазначив видатний педагог В.О.Сухомлинський, розглядаючи питання «Що робити, щоб дітям хотілось добре вчитись?». Зважаючи на це, на сьогоднішній лекції ми поговоримо, яке ж значення сім’ї у вихованні пізнавальних інтересів дитини, з’ясуємо, яка ж роль батьків у пробудженні інтересу дітей до навчальної діяльності, розглянемо способи та умови досягнення виховання в дітей потреби у пізнанні.

ІI. Основна частина

1. Шановні батьки, перед тим, як з'ясувати шляхи виховання

пізнавальних інтересів у сім'ї, з’ясуємо, що ж таке пізнавальний інтерес. Пізнавальним інтересом вважається вибіркове ставлення особистості до різних галузей знань, активне і свідоме проникнення в суть вивченого, дійове прагнення до самостійного вирішення проблем, які виникають в процесі пізнання, й подолання труднощів, що супроводжується глибокими переживаннями. У вихованні пізнавального інтересу й організації пізнавальної діяльності сім'я відіграє винятково важливу роль. Вона визначається не тільки особливостями, властивими родинному вихованню, а й матеріальним, культурним і загальноосвітнім рівнем батьків.

Батьки як перші вихователі дитини мають вирішальний вплив на пробудження допитливості та інтересу до знань. Саме від них, які спрямовують, виховують, коригують пізнавальну діяльність дітей, залежить розвиток цікавості й допитливості - основи формування пізнавальних інтересів. Організовуючи систематичну, послідовну, цілеспрямовану діяльність дітей у цьому напрямі, батьки формують у них потребу в постійному набутті нових знань, у задоволенні самим процесом пізнання. Від цього залежить насамперед ставлення школяра до провідної для нього діяльності - навчання. Це робота трудомістка і не завжди цікава. Для того, щоб учень був нею задоволений, дуже важливо, чи призвичаївся він у дошкільному віці до елементарних видів праці, чи його навчили батьки робити не тільки те, що хочеться, а й те, що потрібно. Уміння вже у дошкільному віці виконувати необхідне трудове завдання допомагає учневі початкових класів позитивно ставитися до навчальних занять, які потребують розумових зусиль, старанності, уважності, терпіння.

Необхідні систематична робота, витримка, наполегливість і в той же час глибокий такт батьків, щоб виховати у дошкільника, а тим більше в учня, розуміння необхідності й потреби виконувати певну роботу, почуття відповідальності, звичку до праці, переконання, що будь-яке, навіть неприємне, доручення потрібно виконувати старанно і сумлінно.

Однак звичка дитини виконувати будь-які трудові операції - не єдина обов’язкова умова для виконання в неї любові до знань, точніше - підготовки до оволодіння основами наук, змістом певних шкільних програм. Розвиток інтересу до вивчення навчальних предметів багато в чому зумовлений стилем життя сім’ї. Наше цілеспрямоване спостереження за родиною показало, що там, де з повагою ставляться до знань, цікавляться сучасними науковими відкриттями, життям суспільства, світом природи, діти глибоко проймаються почуттями і думками батьків. Від батьків багато в чому залежить запобігання негативному ставленню школяра до навчання. Варто замислитись над тим, чому в багатьох дітей, яких прийняли до школи з великим бажанням вчитися, в подальшому цей інтерес ослаблюється, а іноді перетворюється навіть у негативне ставлення до навчання. Зіставлення відповідей дітей і батьків, а також дані спостереження за молодшими школярами дають підставу зробити висновок про те, що причини цього явища криються у неврозі батьків до нового життя дитини, невмінні допомогти їй подолати труднощі на шляху пізнання. Про зниження інтересу учнів до навчання характеризують такі цифри: 93% першокласників, які, за свідченням їх самих та батьків, у перші дні навчального року хотіли і любили вчитися, в 2 класі заявили про аналогічне ставлення тільки 75%, а в 5-му - 52% дітей.
Школяреві, який не відчуває радощів успіху, що багато значать у формуванні ставлення до будь-якого виду праці, нелегко жити. Його не завжди розуміють батьки, а їхні нотації, докори, покарання, тільки погіршують справу, породжують негативне ставлення до навчання, яке з часом може усталитись.

Звичайно, позиція батьків має бути нетерпимою до лінощів, неробства, недбалості, небажання учня вчитися. Проте насамперед варто звернути увагу на те, що необхідно розібратися в причинах, продумати дії, які допоможуть вплинути на дітей, дадуть змогу їм повірити у власні сили, усунути прогалини в знаннях.

Важливо дбати не стільки про оцінки, скільки про те, як сам учень ставиться до наслідків своєї шкільної праці, цікавиться процесами власної навчальної діяльності, за яким батьки мають змогу спостерігати під час підготовки ним домашніх завдань.

Способи запобігання негативному ставленню дітей до навчання такі ж різноманітні, як і складні, і водночас - суто індивідуальні. Та все ж можна поговорити про загальне спрямування.

Принциповий підхід, необхідний для того, щоб учня підбадьорити, а того, хто «заблудився в лабіринті знань», підтримати і допомогти знайти вихід. Батькам варто частіше радитися з учителями, враховуючи індивідуальність школяра, разом з ними визначати засоби і прийоми надання дійової допомоги в кожній навчальній ситуації. Це неодмінна передумова розвитку у вихованні інтересу до нового, перетворення пізнавальної допитливості на потребу, на стійку рису особистості як основу подальшого інтелектуального і морального розвитку. Зазвичай основну допомогу, що виражається у щоденному контакті з учителем, у тактовному контролі за навчальною діяльністю школяра, в організації його робочого місця вдома, в спостереженні за виконанням режиму дня, навчанні прийомів учнів майже завжди можуть допомагати самі батьки. Вони зуміють підтримати дитину, прищепити віру у власні можливості сили. Форми і характер участі батьків у спільній пізнавальній діяльності при підготовці домашніх завдань дітьми надзвичайно розмаїті. Проте контроль і допомога в жодному разі не повинні виражатися у виконанні його завдань або в поясненнях-підказках.

6. Позитивний приклад батьків та інших членів, які займаються самоосвітою не тільки створюють необхідну для майбутньої трудової діяльності хронологічну установку, а й розширюють пізнавальні інтереси вихованців як до шкільного матеріалу, так і до різноманітних сторін життя природи і суспільства. Факторами домашнього середовища, що визначають розвиток різнобічних пізнавальних інтересів - є постійне прагнення до знань батьків та інших членів , активна участь їх у багатогранній пізнавально-творчій діяльності в домашньому колі під час доведень. Дорослим належить постійно дбати про раціональне введення дітьми вільного часу. Будь-які види творчості: улюблені заняття, спорт, ігри можуть заповнити його деякі види пізнавальної діяльності, батьки звертають велику увагу. Це передусім книга, яка захоплює,стає другом і порадником. І це на нашу думку, є правильним кроком для виховання пізнавальних інтересів дитини. Але просимо звернути увагу, шановні батьки, що керувати читанням дитини постійно. Що читати і як читати - ось головні питання,на які важливо звернути увагу. Розвивати в дітей серйозного, вдумливого, систематичного читання менш важливо, ніж навчити їх вибирати добру, повчальну книгу. В коло дитячого читання, певна річ, входять періодичні видання. Газети і журнали, як і інші засоби масової інформації, є невичерпним джерелом наукових уявлень, що викликають інтерес до природи, суспільства, освіти, культури.

7. Могутнім засобом всебічного гармонійного розвитку особистості дитини було і буде мистецтво. Кіно, театр, художні виставки, музичні концерти пробуджують інтерес до знань в усіх сферах людської діяльності. Розвивати любов до мистецтва, навчити дітей розумітися в ньому, присвячувати частину вільного часу, відчувати його красу, знати кращі твори літератури, живопису, скульптури - означає незмірно розширити межі пізнавальних можливостей, сприяти гармонійному формуванню особистості учнів. Для виховання у дітей потреби в пізнавальній діяльності у вільний від навчання час можливості сім'ї практично не обмежені. Дидактичні Ігри, спільні прогулянки, поїздки разом з дітьми в Інші міста, заняття ліпленням, малюванням - одним словом, усім тим, що робить дозвілля сім’ї цікавим, становить смисл і радість вільного часу, розвиває дітей, сприяє зміцненню їх духовних зв’язків з батьками, створює теплі внутрішні сімейні відносини, довіру та повагу один до одного. Отже, запам’ятайте, що найперші бажання до пізнання навколишнього світу у дітей зароджується саме в сім'ї і ваше завдання - підкріплювати їх, розвивати і робити все можливе, щоб вони не згасали.

ІІІ. Заключна частина

Дорогі батьки, на завершення нашої сьогоднішньої лекції я хочу дати важливі поради.

Активно беріть участь у навчанні і вихованні своєї дитини, не відгороджуйтесь від неї.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінить їй вас.
Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями - природна потреба малюка.
Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр, на виставки тощо; привчайте слухати музику, читати художню літературу, підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва. Фізкультури.
Передплачуйте дітям газети, журнали, заохочуйте до того, щоб розповідали прочитане.

Година спілкування

Тема. Вчителю, ти в серці завжди з нами будеш.

Мета: розширити знання учнів про видатного педагога О. А. Захаренка, розвивати інтерес до його порад, виховувати бережне відношення до духовної спадщини та надбань великого вчителя.

Обладнання. Портрет О. А. Захаренка, виставка книг , «Енциклопедія шкільного роду», «210 шкільних лінійок», «Лелеки над Сахнівкою» К. Світличного, «Школа над Россю» О. А. Захаренка, «Слово до нащадків» О. А. Захаренка.

Хід заняття

Звучить пісня «Шкільний вальс» сл. і муз. О. Шпак

Школа, рідна школа

Незабутній час,

Знов дзвінок веселий

Зустрічає нас.

Приспів:

Відкриває школа двері,

Кличе нас в країну знань,

Де ми відповідь знайдемо

На багато запитань.

Школа, рідна школа -

Вчитель , друзі, клас

Перший вальс святковий

Закружляє нас.

Вчитель: Так, школа для вас є другою домівкою. А як називається наша школа?

Відповідь дитини: Авторська школа О. А. Захаренка.

Вчитель: А чому вона називається Авторська?

Бо таких шкіл на Україні лише чотири. А автором нашої школи був наш директор О. А. Захаренко.

Це талановитий педагог, вмілий керівник і організатор, працелюб і добротворець, який присвятив школі майже 40 років свого життя. О.А.Захаренко як ніхто інший розумів просту істину, що дитина з першої появи на світ має повне право на цікаве, повноцінне життя. Звертаючись до учнів , він говорив: «Пам’ятайте, що ви завжди були і будете центром всесвіту!» Я також була ученицею О. Антоновича. І сьогодні я з теплотою згадую його цікаві, незабутні уроки, на які хотілося повертатися знову і знову. О. Антонович не шкодував сил, аби ми, його учні почувалися у школі затишно , як у батьківській хаті.

1 учениця Моя мама навчалася теж у нашій школі. Розповіла мені, що все, що є на території нашої школи-створено руками вчителі, учнів-старшокласників і батьків.

Вчитель: Захаренко мав багато мрій і задумів , які втілював у життя.

2 учениця. Також побудовано навчально-спортивний комплекс, зимовий басейн, музей села, обсерваторій, планетарій, дендропарк, Поляну Пам’яті, фонтан «Колосок», каруселі.

1 учениця . Так. І все це було його ідеєю, будувалося за його керівництвом.

Вчитель: В передмові своєї книги «Роздуми, поради, мрії» Олександр Антонович писав: «Я без школи жити не можу. Я вріс в неї протягом чотирьох десятиліть, як дерево своїм корінням вростає глибоко в землю. Без школи мені пусто, рветься не павутина життя , а душа моя розривається. Як

жити по-іншому я не знаю». Сьогодні ми ознайомимося зі спадщиною –книгами, які створив О. А. Захаренко та запам’ятаємо деякі думки-заповіді Вчителя для нас, нащадків. Спадщина Вчителя – новатора різноманітна, різнопланова, як і життя самого Захаренка - вчитель, будівельник, депутат Верховної Ради, науковець, академік , письменник, житель села, батько.

(ознайомлюю з виставкою книг). А зараз прислухаємось до кількох думок-заповідей з книги «Слово до нащадків».

1 учениця

Перша думка. «Залишайте після себе добрий слід, щоб пам’ятали Вас і Ваші добрі справи хоч кілька поколінь. Не залишайте плутаний слід, бо по ньому не пройдеш. Проклянуть нащадки».

Людина з дитинства має бути доброзичливою, добропорядною, толерантною, а простіше доброю. Тому у вестибюлі школи на самому видному місці висіло гасло: «Поспішайте робити добро людям. Не запізніться!», яке пізніше було замінене на більш конкретне «Якщо хочеш змінити світ на краще, зберегти його незайману красу і святість, починай це робити з себе і не завтра, а сьогодні, з цієї хвилини». Ці слова мають глибокий зміст, закликають до дій, термінових дій. Ми ніколи не повинні їх забувати.

Вчитель: Яке оповідання Василя Сухомлинського ми читали про те, який слід повинна залишити після себе людина?

(відповіді дітей)

Вчитель: Так це оповідання називається «Який слід повинна залишити після себе людина» О.А.Захаренко повністю виконав обов’язки Людини на землі: виростив разом з дружиною Вірою Петрівною двох синів, збудував «хату» (приміщення школи, музей, спортивно-оздоровчий комплекс), посадив не одне дерево, а цілий дендропарк з плодовим садом і фіто класом і розарієм.

2 учениця

Друга думка. «Живіть у мирі і злагоді, допомагайте один одному». Сьогодні, як ніколи питання миру турбує усіх українців. Тому що в країні йде «гібридна» війна України з Росією. Багато наших земляків поклали своє життя за нашу рідну землю, сотні дітей залишилися сиротами. Тому що останні три роки кожну нічну тишу на Сході України порушують розриви снарядів, бомб. Чи можна зрозуміти людину, яка за одну мить втратила все, що було в неї, все що вона любила. Так, це боляче… Тому що війна це завжди страждання, страшне лихо. І тут спадають на думку слова О.А.Захаренка «Війна – то безглуздя, притаманне лише дикунам, то страшне голодне лихо, то неймовірно жахливі картини життя». Хочеться, щоб це страшне жахіття скоріше закінчилося і більше не було в країні дітей-сиріт і матусь-вдів. Адже найголовніше на землі це любов.

3 учениця

Я хочу, щоб мир був у всьому світі, у всіх родинах, дружба і взаємовиручка у класі.

4 учениця

Думка третя. «Любіть Україну – вашу власну державу не на словах, а на ділі, роблячи все, аби вона була процвітаючою, міцною, багатою.» Почуття любові до людей, України, Батьківщини народжується з дитинства, з школи.

5 учениця

Розповідає вірш М.Сингаївського «Я все люблю».

Я все люблю в своїм краю:

Криницю звідки воду п’ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю:

Ось під веселкою стою,

Ось дощ веселий напоїв

Тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше – матінку свою,

Ласкаву, радісну, єдину…

Люблю, як сонце, Батьківщину.

6 учениця

Думка четверта. «До кінця своїх днів поважайте батьків».

Вчитель: Кожна людина повинна обов’язково турбуватися про старших і старих. Не дорікати тим, хто просто не зміг вам допомогти чи провідати, нічого не буває без причини, вони можуть бути всілякі. Але для старших особливо важливі. І куди б доля вас не закинула завжди пам’ятайте своїх батьків, рідних, телефонуйте їм, провідуйте, цікавтеся їх життям.

Які прислів’я та приказки знаєте про батьків?

Відповіді учнів:

Шануй батька й неньку, й буде тобі скрізь гладенько.
Яке дерево, такі в нього квіточки. Які батьки, такі їхні діточки.
Яка хата, такий тин, який батько – такий син.

7 учень

Думка п’ята. «Не будьте брехунами в сім’ї. Честь слова – вище всього. Сказав – зробив, а інакше жити складно».

Вчитель: Завжди дотримуйтесь свого слова, не кидайте слів на вітер, будьте чесними. Яке оповідання читали?

Учень: «Брехун», «Розбита чашка» за Л.Толстим.

Вчитель: З якими книгами Олександра Антоновича познайомилися?

Які поради Великого вчителя ви запам’ятали?

Поради мудрого педагога можна вважати неоціненним даром, народженим безмежною любов’ю до дитини, творчим розумом і вірою в щасливе майбутнє людства.

Бублій Т.П., вчитель початкових класів

Виховна година

Тема. Поспішайте робити добро.

Мета: формувати в учнів ціннісну орієнтацію, здатність формулювати моральні судження, розвивати уміння відрізняти погане від доброго, виховувати позитивне світосприйняття.

Обладнання: аудіозапис музики, плакати з українськими народними прислів'ями та приказками на тему «Доброта».

Хід заняття

На класній дошці вгорі прилаштовано плакати з приказками та прислів'ями на тему «Доброта». Біля бокової стіни влаштована виставка дитячих малюнків на тему «Добрими ділами прикрасимо світ».

Звучить музика з твору І. Чайковського «Пори року».

Слово вчителя.

Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його у долонях і подумав: «Запитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик улетить. Ось тоді усі зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший: живий чи мертвий?». І мудрець, який й насправді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».

Запитання до учнів.

Як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?(Що від самої людини залежить, житиме метелик, чи помре.)

Слово вчителя.

Правильно, але в цих мудрих словах є іще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше — добра чи зла. (Учитель звертає увагу учнів на плакати із приказками та прислів'ями).

Сьогодні ми поведемо розмову про доброту — дуже важливій і потрібній для кожного з нас чесноті. Але спочатку давайте спробуємо скласти невеличкий словничок «добрих» слів — слів, частиною яких є слово «добро».

Творче завдання «Словничок добрих слів».

Учні перелічують «добрі» слова, учитель допомагає учням дібрати слова з коренем «добро» і записує їх на дошці. Наприклад: «Добрий, добросердний, доброзичливий, добродійний, добропорядний, доброчесний, добросусідський».

Запитання до учнів.

Як ви розумієте слово «добрий»? Що означає бути добрим по-справжньому?

Слово вчителя.

Бути добрим — це значить допомагати одне одному у біді, дарувати радість знайомим і незнайомим людям, захищати молодших і піклуватися про старших.

Бесіда.

Учні розповідають про свої добрі вчинки (допоміг літній людині донести додому важку торбу, сходив за хлібом для хворої сусідки, допоміг маленькому школяру перейти вулицю, прибирав територію біля школи та ін.)

Запитання до учнів.

Яка людина у вашому житті є найдобрішою, найласкаві- шою? (Мама.)

А як вона піклується про вас?

У народі кажуть: «Біля сонця тепло, а біля матері добре». Як ви гадаєте, чому? Чим схожі між собою сонечко та мама?

Як ви піклуєтесь про своїх матусь? Як допомагаєте їм по господарству?

Слово вчителя.

До повернення батьків з роботи можна зробити чимало корисних і добрих справ: навести лад у квартирі, вимити посуд, купити хліба до вечері, почистити взуття, попіклуватися про молодших братика або сестричку.

Яка радість спалахне в очах матусі, коли вона побачить, що ви за власним бажанням, самостійно взялися допомогти їй. А від теплої маминої усмішки і вам на серці стане тепліше.

Отже, запам'ятайте: ваші добрі безкорисливі вчинки — це радість не лише для тих, кому їх адресовано, але й для вас. І ще треба завжди пам'ятати, що на добро, зроблене для вас іншими, треба відповідати також добром.

Творча гра «Збери приказки та прислів'я».

Учитель читає учням початок приказки або прислів'я. Завдання учнів — закінчити вислів і пояснити його значення. Добре діло твори...(сміливо.)

Добрі діла тихо ходять, а злі. (як дзвони дзвонять.) Від добра добра.(не шукають.)

Хто людям добра бажає, той. (і собі має.)

Добрі вісті. (не лежать на місті.)

Без доброго діла немає. (доброго імені.)

Роби добро скільки можеш — від цього. (не занеможеш.)

За добро. (добром і платять.)

Запитання до учнів.

Як ви вважаєте, як слід поводитись, якщо вам не відплатили добром за ваш добрий вчинок?

Слово вчителя.

Прислів'я — це стислий вислів, народна мудрість. А байка — це коротке повчальне оповідання. Давайте подивимось, як каже про доброту народна байка.

Інсценування народної байки «Сонце і Блискавка».

Звучить музика. Наперед виходять Сонце та Блискавка.

Чарівник. Якось зустрілись на небі Блискавка та Сонце.

Блискавка (звертаючись до Сонця). Скажи, Сонечко, чому люди тебе люблять, а мене ні? Твоїй появі радіють, а моєї лякаються? Адже я така ж яскрава, як і ти.

Сонце. Хіба ти не знаєш, що і тварина, і людина тепло любить та ласку.

Блискавка. Якщо я вдарю у сухе дерево і воно спалахне, людям також буде тепло від полум'я. Та це їх не влаштовує.

Сонце. Річ у тім, Блискавко, що твого тепла вистачає лише на короткий спалах, та й він більше лиха приносить, ніж користі. А моє тепло тривале і від нього усе квітує і радіє.

Запитання до учнів.

Кому ви симпатизуєте: Блискавці чи Сонцю? Чому?

Слово вчителя.

А от послухайте іще одну байку.

Трапилася ця історія у лісі. Якось маленьке білченя стрибало з гілки на гілку і раптом зірвалося і впало на сплячого вовка. Вовк прокинувся і схопив білченя.

«Не їж мене, вовче, відпусти»,— стало проситися мале. «Гаразд,— відповів вовк,— я відпущу тебе. От тільки скажи мені, чого ви, білки, завжди такі веселі. Як погляну на вас, ви весь час стрибаєте та граєте. А мені увесь час сумно».

«Спочатку пусти мене на дерево, а звідти я скажу тобі, чого ти весь час сумуєш».

Вовк відпустив білченя. Воно скочило на гілку і сказало вовкові: «Ти хочеш знати, чого тобі завжди сумно? Тому що ти злий. Тобі злість серце пече. А ми веселі тому, що добрі і нікому зла не робимо».

Так відповіло вовку білченя і пострибало собі далі.

Запитання до учнів.

Скажіть, чого навчає ця байка? (Якщо чиниш добре, то і на серці добре, а злі справи нікому радості не приносять, навіть тому, хто їх чинить.)

Тестування «Що означає бути добрим?».

Учитель читає учням запитання. Вони мають відповідати на неї «так» або «ні».

Чи можна примусити людину бути доброю?

Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»?

Чи можна стати добрим лише на деякий час?

Чи потрібно виявляти доброту у відношенні до будь-кого?

Чи можна сказати, що доброта — найбільша окраса душі?

Чи легко бути добрим? Чи можна доброту порівняти із сонцем?

Чи є у вас бажання чинити добрі справи?

Після проведення тестування учні пояснюють свої відповіді.

Слово вчителя.

У вас виявилось більше відповідей «так». Отже, бачу, що ви прагнете чинити добро. І це дуже правильно, адже воно приносить радість оточуючим. Доброта, як чарівні ліки, здатна вилікувати від суму, скрути, безпорадності. Тож не слід забувати про це.

Виступ учнів-читців.

1- й учень

Зайченятко в ямку впало,

Задню лапку поламало.

Сунуть хмари волохаті,

Горе тому зайченяті.

2- й учень

Я візьму його додому,

Постелю йому солому.

Кішку вижену із хати,

Буду зайку годувати.

3- й учень

Дам капусточки пелюстку,

Потім — моркву на закуску.

Як стрибатиме у хаті,

Пущу в поле пострибати.

1-й, 2-й та 3-й учні (разом)

Чи повернеться, чи ні —

Буде радісно мені.

4- й учень

Цілий ранок, цілий ранок

Тягне стружку мій рубанок:

Я будую цілий день

Дім без вікон і дверей!

Тільки є у домі вічко,

Вічко зовсім невеличке,

Є з вощиною і рами —

Пахнуть цвітом і медами.

Я ладнаю дах на дім —

Пташки житимуть у нім!

Заключне слово вчителя.

Поспішайте, друзі, робити добро! Нехай ніколи не затьмарить вашу душу зла справа. Хай тепло ваших сердець зігріває усіх — і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей. І тоді настане час, коли ви зможете сказати: «Я роблю важливу справу — приношу людям радість!»

Несен Н.Д.,

вчитель початкових класів

Година спілкування

Тема: «Людина з дитячих років повинна бути доброю, порядною, толерантною. Це наука наук…»

Мета: Формувати в учнів уявлення про морально-етичні відношення у навколишньому середовищі; вчити виявляти шанобливе ставлення до батьків, старших, піклування про молодших; розвивати почуття чуйності і доброзичливості; виховувати людяність, чесність, милосердя в душах дітей.

ХІД ЗАХОДУ

I. Слухання пісні

Посміхніться, люди, нам єднатись час,

Знаю я, що буде все гаразд,

На усіх і доля й воля в нас одна,

Тож нехай єдина думка нас єдна.

Приспів:Буде сонце в синім небі й світло у вікні,

А іще чого вам треба розкажіть мені,

Буде сонце й небо синє й щоб там не було

Заспіваєм вам уклінно пісню на добро.

Біла скатертина й жито на столі,

Доки пісня лине — то живі і ми,

На усіх молитва Божа в нас одна,

Тож нехай єдина думка нас єдна!

Приспів.

Учитель. Ось ви послухали пісню. Як ви вважаєте, чому буде присвячена наша година спілкування?

— Так, доброті, звичці робити добро.

Звичка — це поведінка, образ дій, схильність, що стали в житті звичайними, постійними. Прислів'я свідчить: «Посієш звичку — збереш характер».

А що, на вашу думку, означає слово доброта? З чим у вас асоціюється це слово? Що вам відразу спадає на думку, коли ви чуєте слово доброта?

Бачите, як по-різному ми уявляємо собі це поняття. А щоб краще розібратися, що ж таке справжня доброта, ми вирушимо в незвичайну подорож у світ Доброти.

II. Острів Прислів'їв

Учитель. Ще здавна люди прагнули до добра і ненавиділи зло. І цю думку вони відбили в прислів'ях, які передаються з вуст у вуста. Тому насамперед ми попливемо на острів Прислів'їв.

Лагідне слово і залізні двері відкриває.
Тепле слово і в мороз зігріє.
Добре слово потрібне людині, як хліб і вода.
Одне приємне слово, наче сад цвіте.
Мудре слово збережи, а погане — геть жени!

— Про які звички говориться в цих прислів'ях і приказках?

►► Робота в групах

Кожній групі видаються «розсипані» прислів'я. Учням треба зі слів і словосполучень зібрати прислів'я, обговорити в групі, в чому полягає зміст цього прислів'я, а потім усім розповісти про це.

1-ша група. Добре слово людині, що дощ у посуху.

2-га група. Добре слово і залізні ворота відчиняє.

III. Місто Ввічливості. Гра «Хвости»

Учитель.З цих прислів'їв ми бачимо, що добро завжди приносить радість усім людям, що вас оточують. Перший крок до доброти — це добре слово. Тому ми вирушаємо до міста Ввічливості.

— Доповніть вірші потрібними словами ввічливості.

Заходить Галя до кімнати,

Забула Галя, що сказати.

Стоїть, мовчить, анітелень,

— Кажи, Галинко: ... («Добрий день»).

Якщо бажаєш висловити подяку,

Промовити потрібно: ... («дуже дякую»).

Коли мене сварять, я намагаюсь

Завжди казати чемно: ... («вибачаюсь»).

І в Україні, і в Росії, і в Словаччині

Всі кажуть на прощання: ... («До побачення»).

IV. Міс Культури. Аналіз ситуацій

Учитель. Обговорювати поведінку інших людей легко. А як би ви самі вчинили в цих ситуаціях? ►► Ситуація 1

Дівчинка обурено скаржилася мамі: «У дворі є такий поганий хлопчик — увесь час зве мене Валькою». «А ти як його звеш?» — запитала мама. — «Я його взагалі ніяк не зву. Я йому просто кричу: "Ей, ти!"».

— Чи правильно вчиняла дівчинка?

(Дівчинка сама повинна звати хлопчика по імені, показуючи йому приклад, а не кричати «Ей, ти!».) ►►

Ситуація 2

Хлопчик крикнув перехожому: «Скільки годин?».

— Яких помилок припустився хлопчик?

(1) Потрібно було не кричати, а говорити; 2) Хлопець забув ужити слова ввічливості — «Скажіть, будь ласка»; 3) Правильно говорити «котра година», а не «скільки годин».)

V. Казкова долина. Вікторина

Учитель. Так, непросто, виявляється, бути ввічливою і культурною людиною. Цього необхідно вчитися все життя. А допомагають нам у цьому не лише наші батьки, учителі, але й старі, добрі казки. Наш подальший шлях лежить у Казкову долину. Адже саме в казках добро завжди перемагає зло.

Давайте, діти, згадаємо, які казкові герої творили добрі справи, приносили радість оточенню. А допоможе нам у цьому Казкова скриня. Ми маємо здогадатися, кому належать ці предмети. (Капелюх, фонендоскоп, троянда, квіточка-семицвіточка)

Цей казковий герой носив широкополий капелюх. З прекрасною шар
манкою він ходив по містах, співом і музикою добував собі на хліб. Він вряту
вав ляльок від злого Карабаса-Барабаса і відкрив для них чудовий театр. (Папа
Карло)
Лікував звірів і птахів, урятував хворих звірів Африки. (Айболить)
Це були улюблені квіти дівчинки, яка виявилася сильнішою за Снігову
королеву і врятувала свого друга з крижаного полону. (Герда)
Ця дівчинка використала останню пелюстку, щоб допомогти видужати
хворому хлопчикові. (Женя з казки «Квіточка-семицвіточка» В. Катаєва)

VI Країна вірних друзів. Читання й обговорення оповідань В. Осеєвої

Учитель. А ви, діти, умієте творити добрі справи, надавати допомогу близькій людині? Ми дізнаємося про це, вирушивши до Країни вірних друзів.

— Спробуйте переробити кінцівку розповіді так, щоб усі були задоволені
й щасливі.

ТРИ ТОВАРИШІ

Вітя загубив сніданок. На великій перерві всі діти снідали, а Вітя стояв осторонь.

Чому ти не їси? — запитав його Миколка.
Сніданок загубив.

Погано, — сказав Миколка, відкушуючи великий шматок білого хліба. —
До обіду далеко ще!

А ти де його загубив? — запитав Мишко.
Не знаю, — тихо сказав Вітя і відвернувся.

— Ти, напевно, в кишені ніс, а потрібно в сумку класти, — сказав Мишко.
А Володя нічого не запитав. Він підійшов до Віті, розламав навпіл шматок

хліба з маслом і протягнув товаришеві:
̶ Бери, їж!

— Що ж таке дружба? Як ви зрозуміли це з оповідання? (Якщо друг потра
пив у біду, потрібно допомагати, а не стояти осторонь і обговорювати, як
йому погано.)

НА КОВЗАНЦІ

День був сонячний. Лід блищав. Народу на ковзанці було мало. Маленька дівчинка, смішно розчепіривши руки, їздила від лавки до лавки. Двоє школярів підв'язували ковзани і дивилися на Вітю. Вітя виробляв різні фокуси — то їхав на одній нозі, то крутився дзиґою.

— Молодець! — крикнув йому один з хлопчиків.

Вітя стрілою промайнув по кругу, відважно загорнув і наскочив на дівчинку. Дівчинка впала. Вітя злякався.

— Я ненавмисно... — сказав він, обтрушуваючи з її шубки сніг. — Заби
лася?

Дівчинка посміхнулася:

— Коліно...

Ззаду пролунав сміх.

«Наді мною сміються»! — подумав Вітя і з досадою відвернувся від дівчинки.

Яка дивина — коліно! От плакса! — крикнув він, проїжджаючи повз
школярів.
Йди до нас! — покликали вони.

Вітя підійшов до них. Взявшись за руки, усі троє весело поплили по льоду. А дівчинка сиділа на лавці, терла забите коліно і плакала.

— Як слід учиняти, якщо ви ненавмисно образили кргось? Чи можна, на
магаючись сподобатися комусь, кривдити інших?

VII. Добра земля

1. Робота в парах

Серед записаних слів оберіть ті, що вказують на хороші якості людини, і підкресліть їх.

Акуратний запальний доброзичливий

грубий скромний ввічливий

ввічливий часто свариться грубий

уміє прощати образи товариський нечемний

охайний ласкавий веселий

жадібний уважний щасливий

чуйний розв'язний галасливий

— Кого ж ми називаємо доброю людиною?

2. Ознайомлення з «Пам'яткою культурної дитини»

Вітатися першими з дорослими.
Ввічливо прощатися та дякувати за допомогу.
Виявляти доброзичливе і турботливе ставлення до малюків і старших.
Допомагати їм, не чекаючи, коли вони звернуться по допомогу.
Бути привітними, чемними, скромними людьми.

VIII. Підсумок заходу

Учитель. Діставшись Доброї землі ви, напевно, зрозуміли, що у кожної людини, великої і маленької, — свій шлях до доброти.

Шлях до доброти — нелегкий, довгий шлях, на якому людину чекають зльоти і падіння, спуски і підйоми, чергування добра і зла. Навчитися бути по-справжньому добрим нелегко. Людина повинна частіше зупинятися і розмірковувати над своїми вчинками.

А я сьогодні всім дякую за теплу, довірчу розмову, за добрі, розумні думки, за творче ставлення до роботи.

Добрі слова — корені.

Добрі думки — квіти.

Добрі справи — плоди.

Добрі серця — сади.

Піклуйтеся про свій сад і не дозволяйте йому заростати бур'янами, наповнюйте його сонячним світлом, добрими словами і добрими справами!

Савченко Ю.С.,

вчитель початкових класів

Сценарій родинного свята

«Батько і мати – два серця гарячих».

1. Вчитель. Добрий день шановна родино!

Так я хочу всіх вас називати

Бо зібрались всі ми тут на свято

Щоб про батька і матір добре слово сказати.

2. Наші мами, наші тата

Ми вітаємо вас на святі

Ми вас любим дуже щиро

Вам бажаємо щастя й миру.

3. Ви нас теж любіть рідненькі

Бо ми діти дорогенькі

Хочемо бути на вас схожі

І такі, як ви, хороші.

4. Погано без тата

Ще гірше без мами!

Люблю я матусю

І тата так само

Скажемо спасибі рідним батькам

(разом) За те, що в усьому помагають нам!

5.Вчитель. Батьки - це найрідніші в світі люди. Вони вчать нас по совісті жити, збагачують нам розум, серце, душу. Велике щастя, коли людина має батьків. За багато років роботи в школі - ваш клас чи не найперший, де кожна дитина живе в повній сім’ї.

Тато! Споконвіку в сім’ї він був господарем. На нього покладалися обов’язки піклуватися про родину, годувати та захищати її. Батьків приклад, батькове слово, батьків наказ були законом для дітей. Тому батька завжди шанували в сім’ї. І зверталися на Ви. Сучасні батьки часто не бувають вдома. Вони змушені тяжко і далеко працювати щоб вас, діти, прогодувати, одягнути, взути. А ще вивчить!.. Та до розуму довести.

А діти батька додому чекали і так промовляли:

6. Навчи мене, тату!

Жити на світі

Сонцю всміхатись,

Ранку радіти.

7.Навчи мене, тату,

Життя розуміти,

Щоб в радості й горі

Людиною бути.

8. Навчи мене, тату

Як дім збудувати

Садок посадити

Землю зорати.

9. Дорогий, хороший, рідний тату

Кращого від тебе не знайти

Дорогий, хороший, рідний тату

Кращого від тебе не знайти

Дорогий, хороший, рідний тату

Як чудово, що у нас є ти.

10. Вчитель. ( До виступу запрошую одного з поважних батьків)

11. Звучить пісня для батьків.

12. Вчитель читає вірш - загадку:

- Хто вас дітки, щиро любить,

Доглядає і голубить? (мама).

Хто сніданочки готує

І смачненьким вас частує? (мама).

Хто в усьому помагає,

Від хвороб оберігає? (мама).

Хто сумує повсякчас,

Як не слухаєте нас? (мама)

Слово вчителя про матір.

13. Як добре нам жити і знати

І вірити друзі, весь час

Що кращого слова, ніж мати

Немає у світі для нас.

14. Вітання мамам (діти розповідають вивчені вірші)

15. Пісня для мам.

16. Пісня «Кажуть мама й тато»

17. Інсценізація вірша «Батьки - чомучки»

- Ну і мама, ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають-

Смішно і сказать комусь!-

Бо щодня мене питають

Лиш одне: « Чому? Чому?

- Ти чому образив Віку?

-А чому отримав двійку?

-А чому прийшов так пізно?

-А чому в шкарпетках різних?

- Ти чому такий непослух?

-А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

-А чому портфель без ручки?

-І чому такий синець?

Ох настане мій кінець

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів…

Треба їх віддать до школи

Хай питають вчителів.

18. Гра для батьків «Відгадайте почерк своєї дитини»

19. Гра - інтерв’ю «Мікрофон»

- Які очі в твоєї мами?

- Які страви любить тато?

- Про що мріє ваша мама?

- Яка улюблена справа вашого тата?

20. Вчитель. Сьогодні до нас завітали ваші бабусі і дідусі. Вони невтомні трудівники, хороші казкарі, хранителі звичаїв та обрядів. Бабусі і дідусі вас дуже люблять, бо недарма в народі кажуть: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

21. Привітання для бабусь та дідусів (вірші вивчені учнями).

22. Пісня «Ой на горі жито».

23. Конкурс прислів’їв та приказок про сім’ю

- Шануй батька і неньку то і тобі буде хорошенько;

- Яка хата - такий тин

Який батько такий син;

- Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

- На сонці тепло, а біля батьків добре.

- Батько і мати - два серця гарячих.

24. Вчитель. «Три біди є у людини: старість, смерть і погані діти» - так гласить народна мудрість.

Старість – неминуча.

Смерть – невблаганна , перед нею не зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна зберегти свій дім, як від вогню. А це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.

Із досвіду роботи я знаю, що тільки співпрацюючи з вами разом, шановні батьки, можна виховати хороших дітей. Я дуже вдячна вам, за допомогу, підтримку. Наше свято підходить до кінця.